ПРО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ ТА ЇЇ ВИХОВАННІ, ТА ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБУ УЧАСТІ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ ТА СПІЛКУВАННІ З НЕЮ

 Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Участь одного з батьків у вихованні дитини та підтриманні родинних зв'язків забезпечується державою.

Відповідно до ч.1та 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі ст.ст. 150, 151 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до вимог статті 157 СК України  питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний браги участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 55 ЦПК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація у тому числі вирішує  питання  щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей,  а також  вживає  інших  заходів щодо  соціального  захисту  дітей,  віднесених  до  її компетенції законом.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України N 34/166/131/88 від 26.05.99  органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є  районні,  районні  в  містах  Києві  та  Севастополі   державні адміністрації,  виконавчі  комітети  міських,  районних  у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє  ведення  справ  щодо  опіки  і піклування покладається  у  межах  їх  компетенції  на  відповідні  відділи й управління  місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва  і  Севастополя,  виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.

Відповідно до п. 1.7 вказаних вище Правил органи  опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації розглядають спори,  пов'язані  з   вихованням   неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Стаття 158 Сімейного кодексу України встановлює, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.