Український  досвід  приватизації налічує вже понад п,ятнадцять років,  і незважаючи на те,  що ставлення до цього процесу у суспільстві залишається неоднозначним, він справді став чи не найголовнішим інструментом реформування економіки в країні. Процес роздержавлення  вітчизняних  підприємств поділяють умовно на періоди – починаючи  з 1992-1994 рр. - приватизація переважно здійснюється шляхом викупу трудовим колективом орендованого майна; 1995-1999 рр. – час масової приватизації, яка здійснюється переважно за приватизаційні папери і спрямовується на залучення населення до придбання акцій великих та середніх підприємств, об’єктів малої приватизації; 2000-2007 рр. – приватизація виключно за кошти, максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів, створення умов для появи  приватних власників, які мають довгострокові інтереси  у розвитку приватизованого об’єкта та здійснюють ефективне управління ним.

Але слід визначити, що етап грошової приватизації, який триває  останні три роки, є найважливішим  та найвідповідальнішим. Адже від того, як саме пройде приватизація стратегічних об’єктів, багато в чому залежить стан економіки.

За майже 16 років приватизації її законодавча база постійно вдосконалювалася, аби якомога повніше відповідати вимогам часу. Проте, це не завжди вдавалося, що стало однією з причин того, що приватизація в Україні час від часу втрачає темпи та  дає можливість  для заінтересованих осіб шукати інші – доступніші, дешевші, більш швидкі механізми отримання державної власності.

Таким чином, вивчення конкретного питання необхідно організовувати виходячи  з наведених  періодів приватизації  з ретельним вивченням законодавства, яке діяло на період приватизації конкретного підприємства.

Продовження буде далі...

[email protected] (advocat_lugansk, advocat_doneck, advocat_kiev) +38-095-858-42-62